ЯРОСЛАВ РОСЬ
НА ДОВГІЙ ДОРОЗІ ЖИТТЯ
(СПОМИНИ)
видання третє, відредаговане

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.........................................................................5

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ.
У ПОЛЬЩІСПОМИН ПРО ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВІЙНИ.............7
ПЕРШИЙ ВЧИТЕЛЬ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ...........................13
НІМЕЦЬ...............................................................................16
НІМЕЦЬКІ ЗАБАВИ.............................................................19
ГАЗЕТИ................................................................................21
ДВІ СРІБНІ ЛОЖЕЧКИ.......................................................25
МАНЯ..................................................................................28
НІМЦІ-ПІАНІСТИ................................................................31
ПОДОРОЖ ДО НОВОГО СОНЧА......................................34
ПРО ПОЛЬСЬКУ ШКОЛУ...................................................38
ГАЙДАМАКИ.......................................................................41
ВІД’ЇЗД................................................................................45

РОЗДІЛ ДРУГИЙ.
В УКРАЇНІ
БРАЗИЛІЙКА.......................................................................62
АРГЕНТИНЕЦЬ...................................................................68
БІДНИЙ РОДИЧ..................................................................76
ЧІО-ЧІО-САН.......................................................................81
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ...................................................85
АКОРДЕОН.........................................................................92
ОНУКИ................................................................................96
Маленький котик.................................................................96
Северин...............................................................................97
Соломія.............................................................................100
Граємось у кабана............................................................102
Про бабу, яка склала собі бізнес-план............................113
ВІДРЯДЖЕННЯ У МОСКВУ..............................................114
СОН-МРІЯ.........................................................................121

ПЕРЕДМОВА
   Дорогий читачу!
   Події, які відбувались упродовж мого довгого життя, глибоко засіли в моїй пам’яті. І чим я ставав старшим, тим сильніше вони тривожили мою душу, – і я зважився сісти за стіл і описати їх.
   Хочу особливо відзначити, що все, описане в першому розділі книжки – бачене і пережите мною в дитинстві. Це спомини про перший день Другої світової війни, коли Німеччина захопила Польщу, про першого вчителя німецької мови в сільській школі, про газети, які купував на пошті власник будинку, який у своєму підвалі переховував двох своїх товаришів-євреїв, про срібні ложечки, якими нам подякували за хліб єврейські жінки, що вже були в ґетто.
   Другий розділ книжки складають оповідання, що описують події в Україні, коли я працював на заводі автонавантажувачів, а з часом – у Головному спеціальному конструкторському бюро (ГСКБ). Це історія про слюсаря, що вернувся з Аргентини в Україну, та про молоду дівчину, яка з мамою приїхала до Львова з Бразилії. Також оповідання про книжку-клавір опери Пуччіні «Чіо-чіо-сан», яку забули у нас вдома, в Польщі, німецькі музиканти, про розстроєний акордеон, про бідного родича. Описана доля книжки Михайла Грушевського «Історія України-Руси», яку мама, під час обшуку енкаведистами у 1950 році, спалила в печі. Хочу звернути увагу читачів на оповідання «Відрядження в Москву» і його актуальність сьогодні.
   Також я описую своїх онуків – Северина та Соломію-Катерину Шалайських, коли вони ще були малими дітьми. Велику радість я отримував від спілкування з ними.
   З великою любов’ю було написано останнє оповідання «Сон-Мрія». У ньому я старався показати Генерального директора ГСКБ Антона Кас’яновичаВолодька. У ті далекі 1950-ті роки Антон Кас’янович створив конструкторське бюро, якому не було рівних в Союзі – виховав колектив спеціалістів, що вирішували складні технічні завдання. Володько – Людина відважна, порядна, добра. Він завжди старався допомогти як в складних виробничих, так і в особистих питаннях. Хочу побажати шановному Антону Кас’яновичу щастя, здоров’я та многих літ.
   Висловлюю щиру вдячність своїй дочці Олі Шалайській (Рось) за цінні поради при написанні книжки та пані Ярині Сенчишин за літературну редакцію моїх оповідань.
   Автор