Кожен народ творить власну історію. Мечем, кров’ю, підлістю, героїзмом.
Після народу – і в народу – залишається його культура. Хтось творить і культуру народу – з народу, в народі. Народ користується своєю культурою чи безкультур’ям.

Кожен народ кров’ю окреслює власну теориторію.
Проза Ореста Гавриліва – данина українській історії. Її сплатили цілковито, на нинішній день, тільки Тарас Шевченко та Андрій Чайковський – розпрацювавши більше від інших вдячного матеріалу.
Цією дорогою намагається йти Орест Гаврилів.
Повість Ореста Гавриліва «Давнє» – спроба відтворити важкі часи нового виходу України на міжнародну арену, часи молодості Святослава Войовника. Матеріал вражає добротністю подання життя епохи, відповідністю історичним документам.
Шкодa тільки, що не досить широко подані аспекти переорю­вання наслідків хозарської (іудейської) окупації українців. Взагалі не надано інформацію про буття осколків хозарського каганату, які остаточно добив тьму-тороканський (кубано-кримський) князь Русі Мстислав в 1016 році.
…Доля тьму-тороканського князівства практично не освітлена істориками. Тьму-тороканське князівство жорстоко знищене монгола­ми (що, небезпідставно, вважають хозарською помстою чужими руками) в 1222 році, і його невдало помщала в 1223 р. Русь на Калці.
Приємних спогадів читцям Ореста Гавриліва.

Михайло Ярмола

Придбати електронну версію книги